Фотинія Радушевська

 “Вона фотографувала і шкодувала, що не може відобразити рухи, жести, що чергуються, погляди в їх реальній послідовності. Вона безповоротно пропускала можливість зловити миті, які ніколи більше не повторяться. Чари фотографії полягають не тільки в грі світла, а насамперед у кульмінації миті. Так вона це називала. І боялася втратити цю кульмінацію, коли, після кожного клацання затвора фотоапарата, ручкою перемотував плівку.”